Інтеграційні процеси, що відбуваються в українському
суспільстві, вимагають нової школи, метою якої є створення «умов для розвитку і
самореалізації кожної особистості», формування покоління, «здатного навчатися
упродовж життя» («Національна доктрина розвитку освіти»).
Такий підхід є вимогою часу. Головними проблемами, на які сьогодні орієнтує дидактика, мають бути не просто питання «що вчити?», а «для чого вчити?» і «як учити?» Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів. Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів актуалізується роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної та творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею. Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми "Формування життєвих компетентностей на уроках української мови і літератури".
Такий підхід є вимогою часу. Головними проблемами, на які сьогодні орієнтує дидактика, мають бути не просто питання «що вчити?», а «для чого вчити?» і «як учити?» Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів. Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів актуалізується роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної та творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею. Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми "Формування життєвих компетентностей на уроках української мови і літератури".
Мета.
Забезпечення компетентнісного підходу у навчанні української мови та літератури
в умовах реформування освіти, формування в учнів здатності знаходити правильне
рішення в різних життєвих
ситуаціях. У своїй педагогічній
діяльності ставлю такі завдання:
- розвивати й закріплювати інтерес до предмета;
- використовувати нові педагогічні технології;
- дати учням якісну освіту;
- розкрити здібності: інтелектуальний, творчий, моральний потенціал кожного учня;
- підготувати учнів до правильного вибору професії, життєвих орієнтирів;
- удосконалювати форми організації навчальної діяльності.
Реалізація цих завдань дозволяє мені розвивати компетентну особистість у відповідності до його здібностей, інтересів і можливостей.
Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти компетентність визначається як «загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню», поділяється на такі основні групи: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти – 12-річна школа, концепціях мовної та літературної освіти, Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти, нових програмах. Так, у програмі з української мови зазначається, що одним із головних завдань є «вироблення в школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях». Програмою з літератури визначено такі ключові компетентності: соціальні, мотиваційні, функціональні. Орієнтація на компетентнісний підхід у визначенні цілей освіти є головною в роботах вітчизняних дослідників Л.І.Ломако, В.Раєвського, Г.Токмань, російських - І.Дахіна, М.Скаткіна, А.Хуторського. Для формування життєвих компетентностей учнів практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності. Перевагу надаю особистісно зорієнтованому навчанню, основи якого висвітлені у дидактичних працях І.С.Якиманської, методичних посібниках Г.П.Гузика, А.Фасолі. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості. Серед інноваційних методів застосовую інтерактивні технології, які пропагуються О.М.Пєхотою, Л.В.Пироженко, О.І.Пометун. Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовую інформаційно-комунікаційні технології.
Під час реалізації ідеї особлива увага як на уроках літератури, так і на уроках мови приділяється розвитку ключових компетентностей: соціальної, мотиваційної, функціональної. Основні елементи педагогічної діяльності, як правило, реалізую на таких етапах: етапі прогнозування, змістовно-пошуковому, етапі моніторингу. Застосовувані технології допомагають створити «суб'єкт - суб'єктні» стосунки, коли учень є суб'єктом пізнання. Для цього необхідно, щоб кожен усвідомив місце й значимість основних етапів навчальної діяльності, як-от: мотивація – цілеутворення – планування – організація навчальної діяльності – реалізація завдань – рефлексія – контроль і оцінювання.
Важливою умовою навчання й першим кроком до формування компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація).Уміння й бажання навчатися – це той фундамент, який маємо закласти як учителі. Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на «вічне питання»: як побудувати навчальний процес, щоб урок викликав емоційне піднесення в школярів, неодмінно позитивно впливав на їхні почуття і мислення, збагачував їх досвідом самостійних пошуків і роздумів.
Під час наступного етапу – етапу цілеутворення вважаю за необхідне, щоб учні брали в ньому участь. Намагаюсь, щоб, крім переліку знань, які учні повинні засвоїти, вони бачили і перелік умінь, якими зможуть оперувати.
Ефективним є спільне з учнями планування роботи на уроці.
У процесі організації навчальної діяльності прагну гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при цьому враховую навчальні потреби дітей, їх індивідуальні здібності. Виявляючи пізнавальний рівень кожного учня й класу, планую свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання. Для полеміки вибираю те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, схвилювати. Ось низка проблемних питань, над якими була організована робота: «Григорій Многогрішний – український супермен чи приклад для наслідування?», «Палагна – кат чи жертва?», «Чи зуміли вирватися брати Половці із «подвійного кола»?», «Любов Пузиря до землі – це благо чи зло?» Сприяють формуванню у школярів соціальних компетентностей такі питання: «Чи живуть Пузирі у наш час?», «Як би ви доповнили сьогодні статтю У.Самчука ―Нарід чи чернь?»
Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-фестивалів, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований («Павло Тичина. Збірка «Перемагать і жить», урок-пошук («Пошуки сенсу життя героями драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня», «Пошуки щастя героями повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків», урок-відкриття, урокдослідження («Що є добром для героїв роману «Марія» У.Самчука?»), урок-портрет «Яскравий світ художнього слова Л.Костенко».
Велику увагу приділяю використанню комунікативно - ситуативних вправ, які на мою думку, породжують мотив висловлювання. За допомогою ситуативних вправ з української літератури, розроблених мною для учнів 7-8 класів, перевіряються вміння проявляти певний рівень знання теми, опираючись на власний соціальний досвід; складати висловлювання, що відповідає запропонованій ситуації та меті висловлювання; уміти аргументувати висловлені тези з метою бути зрозумілим, переконливим співрозмовником; розуміти можливість наявності різних точок зору на дану тему. Щоб навчити учня аналізувати певну життєву ситуацію спілкування, використовую навчально-методичні прийоми: ділову гру, імітаційне моделювання, неімітаційні ігри. Модель проведення комунікативного тренінгу. (Форма роботи – індивідуально – групова) І варіант: кожен учасник імітаційної гри формує колективну відповідь (перший вимовляє речення, наступний продовжує думку і так далі); таку модель називаємо «Снігова куля» ІІ варіант: після колективного обговорення запропонованої комунікативної ситуації лідер групи презентує повну відповідь відповідно до заданих критеріїв (модель «Спікер») ІІІ варіант: кожна міні – група презентує свою власну відповідь (модель «Альтернатива»). Час обговорення ситуації 3-5 хвилин (враховую вікові особливості та ступінь підготовленості). Час презентації до 5 хвилин. Використання комунікативно – ситуативних вправ дозволяє наблизити учасників до реальних життєвих ситуацій через моделювання їх під час ділової гри та знаходження більш оптимального розв’язання проблеми, закладеної в сюжеті гри. Такі види роботи закріплюють теоретичні знання, розвивають творчість, формують функціональні вміння, вчать ділового спілкування. Логічним продовженням цієї роботи є організація позакласної діяльності учнів (проведення літературних вечорів, фестивалів тощо), залучення дітей до участі в конкурсах творчих робіт. Наприклад, розроблено цикл виховних заходів, присвячених звичаям українців (« Вертеп» (театралізоване дійство), «Свято Великодня в українській родині»).
Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Практикую підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де вивчаються значні за обсягом оглядові теми: «Становлення нової української літератури», «Література 40-60-х років ХХ ст.», а також життєвий і творчий шлях письменників. Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп’ютерної (у програмі Power Point); ефективним є складання опорних схем, таблиць. Тому можна говорити про систему роботи із здібними та обдарованими учнями. Між структурними елементами моделі роботи з обдарованими дітьми та методу проектів є логічний, умотивований зв’язок. Наприклад, учениця 11 класу Борисова Яна протягом двох років працювала над проектом дослідницького характеру «Літературні ідеї Ліни Костенко» Ця робота зайняла призові місця на захисті досліджень МАН. Метод проектів безпосередньо пов'язаний з реаліями життя. Аналізуючи літературний твір, учні відкривають для себе те, що зачіпає інтереси кожного. Наприклад, вивчаючи повість О.Кобилянської «Людина», десятикласники створили проект, у якому наскрізними питаннями були: «Що являє собою людина; яка її біологічна сутність; людина і сучасність; сила особистості?» Учні розкрили своє бачення поняття «успіх у житті», зуміли захистити свою життєву позицію щодо самовдосконалення й бажання розвиватися, творити, досягати. Особлива увага приділяється визначенню конфліктного підґрунтя розгортання основних сюжетних ліній, проблематики, життєвих прагнень і духовного світу головних героїв, ідейно-емоційних оцінок твору. Потрібно пам’ятати, що, формуючи творчу особистість, передусім необхідно:
- закласти міцний фундамент;
- збагатити знанням великої кількості фактів;
- дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлювати думки;
- виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події, привчити мати про них власну думку;
- навчити дитину орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.
На своїх уроках намагаюсь добиватися високого рівня пізнавальної діяльності. Тексти диктантів, переказів, тренувальних вправ підбираю, щоб учні якомога більше отримали корисної інформації. Мої учні беруть активну участь у Тижнях української мови та літератури, в олімпіадах та конкурсах, пишуть вірші, складають проекти й електронні презентації, підвищують свій кругозір.
Як засіб розвитку рефлексії, практикую на уроці та вдома написання есе, створення асоціативних рядів, формулювання запитань, що змушують дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським: «Чого навчає цей твір (образ)?», «Як би ви вчинили на місці літературного героя?», «Чи були подібні випадки з вами?», «Що наближає літературного героя до нашого часу?» Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності. При оцінюванні вважаю за необхідне: створення ситуації успіху, заохочення школярів до подальшої праці. Оволодіння навичками оцінювання, взаємо- і самооцінювання, гласність оцінки приводять до зниження конфліктності, формування позитивних Я-концепцій, що сприяє виробленню критичного ставлення до власної роботи, адекватного сприйняття відгуків (комунікативна компетентність).
Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано «знаннєві» уміння і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо, ураховуючи не тільки знання й зміст літературної освіти, формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку. У науці й практиці активно використовуються поняття «компетентність» і «компетенції». Ми виходимо з того, що компетентність – реально сформовані особистісні, професійні якості та мінімальний (на сьогоднішній день) досвід роботи вчителя (школяра), який і засвідчує його рівень майстерності тощо; компетенції – задана вимога, норма освітньої чи професійної підготовки учня, студента, вчителя, якими вони мають оволодіти, щоб стати компетентним. Також необхідно зважати й на ту обставину, що в різних ситуаціях компетентність може переходити в компетенцію і навпаки. Наприклад, у загальній моделі випускника літературна компетентність є компетенцією, в системі філологічної освіти учня є мовна й літературна компетентність, яка формується вчителем-словесником.
Готуючись до кожного уроку, прагну зробити процес навчання багатоаспектним: виробити в учнів уміння грамотно писати і висловлюватись, емоційно розповідати, доречно підібрати слово у певній ситуації, передати своє ставлення до зображуваного тощо. За таких умов реалізується кінцева мета вивчення мови і літератури у шкільному курсі освіти, а з іншого боку – школярі пізнають життя і всі його глибини, вчаться не розгублюватися у його круговерті. Учитель не повинен зупинятися ні на своєму навчанні, ні в своїй творчості, ні в оволодінні новими методами і прийомами. Якщо педагог припинив своє творче зростання, значить, він перестав жити. Саме про це писав і Б.Степанишин: «Творчість учителя-словесника треба розуміти не як суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету, одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Невпинний пошук і тремтливе очікування інтелектуального задоволення учнів від зустрічі зі світом образів красного письменства – ось результат творчості мовника».
Тому в подальшій педагогічній діяльності ставлю такі завдання:
- розвиток особистісних здібностей і інтересів учня, створення умов, необхідних для самопізнання, самовираження, самовдосконалення, що забезпечує успішну адаптацію в соціокультурному середовищі регіону;
- якісне навчання української мови та літератури з використанням таких принципів:
• гуманізація, гуманітаризація освіти, диференціація навчання з використанням інтерактивних методів роботи;
• розвиток творчих здібностей учнів, загальнокультурного рівня;
• виховання творчо активної особистості, здатної співпереживати, співчувати.
Вирішення цих завдань через урок й позакласну роботу – найважливіший елемент моєї педагогічної діяльності.
- використовувати нові педагогічні технології;
- дати учням якісну освіту;
- розкрити здібності: інтелектуальний, творчий, моральний потенціал кожного учня;
- підготувати учнів до правильного вибору професії, життєвих орієнтирів;
- удосконалювати форми організації навчальної діяльності.
Реалізація цих завдань дозволяє мені розвивати компетентну особистість у відповідності до його здібностей, інтересів і можливостей.
Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти компетентність визначається як «загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню», поділяється на такі основні групи: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності. Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти – 12-річна школа, концепціях мовної та літературної освіти, Державних стандартах базової та повної загальної середньої освіти, нових програмах. Так, у програмі з української мови зазначається, що одним із головних завдань є «вироблення в школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях». Програмою з літератури визначено такі ключові компетентності: соціальні, мотиваційні, функціональні. Орієнтація на компетентнісний підхід у визначенні цілей освіти є головною в роботах вітчизняних дослідників Л.І.Ломако, В.Раєвського, Г.Токмань, російських - І.Дахіна, М.Скаткіна, А.Хуторського. Для формування життєвих компетентностей учнів практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності. Перевагу надаю особистісно зорієнтованому навчанню, основи якого висвітлені у дидактичних працях І.С.Якиманської, методичних посібниках Г.П.Гузика, А.Фасолі. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості. Серед інноваційних методів застосовую інтерактивні технології, які пропагуються О.М.Пєхотою, Л.В.Пироженко, О.І.Пометун. Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовую інформаційно-комунікаційні технології.
Під час реалізації ідеї особлива увага як на уроках літератури, так і на уроках мови приділяється розвитку ключових компетентностей: соціальної, мотиваційної, функціональної. Основні елементи педагогічної діяльності, як правило, реалізую на таких етапах: етапі прогнозування, змістовно-пошуковому, етапі моніторингу. Застосовувані технології допомагають створити «суб'єкт - суб'єктні» стосунки, коли учень є суб'єктом пізнання. Для цього необхідно, щоб кожен усвідомив місце й значимість основних етапів навчальної діяльності, як-от: мотивація – цілеутворення – планування – організація навчальної діяльності – реалізація завдань – рефлексія – контроль і оцінювання.
Важливою умовою навчання й першим кроком до формування компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація).Уміння й бажання навчатися – це той фундамент, який маємо закласти як учителі. Тому перед кожним уроком шукаю відповідь на «вічне питання»: як побудувати навчальний процес, щоб урок викликав емоційне піднесення в школярів, неодмінно позитивно впливав на їхні почуття і мислення, збагачував їх досвідом самостійних пошуків і роздумів.
Під час наступного етапу – етапу цілеутворення вважаю за необхідне, щоб учні брали в ньому участь. Намагаюсь, щоб, крім переліку знань, які учні повинні засвоїти, вони бачили і перелік умінь, якими зможуть оперувати.
Ефективним є спільне з учнями планування роботи на уроці.
У процесі організації навчальної діяльності прагну гнучкості у виборі прийомів, нестандартності, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при цьому враховую навчальні потреби дітей, їх індивідуальні здібності. Виявляючи пізнавальний рівень кожного учня й класу, планую свою діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними. Ефективним на цьому етапі є проблемне навчання. Для полеміки вибираю те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, схвилювати. Ось низка проблемних питань, над якими була організована робота: «Григорій Многогрішний – український супермен чи приклад для наслідування?», «Палагна – кат чи жертва?», «Чи зуміли вирватися брати Половці із «подвійного кола»?», «Любов Пузиря до землі – це благо чи зло?» Сприяють формуванню у школярів соціальних компетентностей такі питання: «Чи живуть Пузирі у наш час?», «Як би ви доповнили сьогодні статтю У.Самчука ―Нарід чи чернь?»
Ефективним для виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-фестивалів, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований («Павло Тичина. Збірка «Перемагать і жить», урок-пошук («Пошуки сенсу життя героями драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня», «Пошуки щастя героями повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків», урок-відкриття, урокдослідження («Що є добром для героїв роману «Марія» У.Самчука?»), урок-портрет «Яскравий світ художнього слова Л.Костенко».
Велику увагу приділяю використанню комунікативно - ситуативних вправ, які на мою думку, породжують мотив висловлювання. За допомогою ситуативних вправ з української літератури, розроблених мною для учнів 7-8 класів, перевіряються вміння проявляти певний рівень знання теми, опираючись на власний соціальний досвід; складати висловлювання, що відповідає запропонованій ситуації та меті висловлювання; уміти аргументувати висловлені тези з метою бути зрозумілим, переконливим співрозмовником; розуміти можливість наявності різних точок зору на дану тему. Щоб навчити учня аналізувати певну життєву ситуацію спілкування, використовую навчально-методичні прийоми: ділову гру, імітаційне моделювання, неімітаційні ігри. Модель проведення комунікативного тренінгу. (Форма роботи – індивідуально – групова) І варіант: кожен учасник імітаційної гри формує колективну відповідь (перший вимовляє речення, наступний продовжує думку і так далі); таку модель називаємо «Снігова куля» ІІ варіант: після колективного обговорення запропонованої комунікативної ситуації лідер групи презентує повну відповідь відповідно до заданих критеріїв (модель «Спікер») ІІІ варіант: кожна міні – група презентує свою власну відповідь (модель «Альтернатива»). Час обговорення ситуації 3-5 хвилин (враховую вікові особливості та ступінь підготовленості). Час презентації до 5 хвилин. Використання комунікативно – ситуативних вправ дозволяє наблизити учасників до реальних життєвих ситуацій через моделювання їх під час ділової гри та знаходження більш оптимального розв’язання проблеми, закладеної в сюжеті гри. Такі види роботи закріплюють теоретичні знання, розвивають творчість, формують функціональні вміння, вчать ділового спілкування. Логічним продовженням цієї роботи є організація позакласної діяльності учнів (проведення літературних вечорів, фестивалів тощо), залучення дітей до участі в конкурсах творчих робіт. Наприклад, розроблено цикл виховних заходів, присвячених звичаям українців (« Вертеп» (театралізоване дійство), «Свято Великодня в українській родині»).
Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Практикую підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де вивчаються значні за обсягом оглядові теми: «Становлення нової української літератури», «Література 40-60-х років ХХ ст.», а також життєвий і творчий шлях письменників. Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп’ютерної (у програмі Power Point); ефективним є складання опорних схем, таблиць. Тому можна говорити про систему роботи із здібними та обдарованими учнями. Між структурними елементами моделі роботи з обдарованими дітьми та методу проектів є логічний, умотивований зв’язок. Наприклад, учениця 11 класу Борисова Яна протягом двох років працювала над проектом дослідницького характеру «Літературні ідеї Ліни Костенко» Ця робота зайняла призові місця на захисті досліджень МАН. Метод проектів безпосередньо пов'язаний з реаліями життя. Аналізуючи літературний твір, учні відкривають для себе те, що зачіпає інтереси кожного. Наприклад, вивчаючи повість О.Кобилянської «Людина», десятикласники створили проект, у якому наскрізними питаннями були: «Що являє собою людина; яка її біологічна сутність; людина і сучасність; сила особистості?» Учні розкрили своє бачення поняття «успіх у житті», зуміли захистити свою життєву позицію щодо самовдосконалення й бажання розвиватися, творити, досягати. Особлива увага приділяється визначенню конфліктного підґрунтя розгортання основних сюжетних ліній, проблематики, життєвих прагнень і духовного світу головних героїв, ідейно-емоційних оцінок твору. Потрібно пам’ятати, що, формуючи творчу особистість, передусім необхідно:
- закласти міцний фундамент;
- збагатити знанням великої кількості фактів;
- дати значний словниковий запас, навчити вільно висловлювати думки;
- виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події, привчити мати про них власну думку;
- навчити дитину орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.
На своїх уроках намагаюсь добиватися високого рівня пізнавальної діяльності. Тексти диктантів, переказів, тренувальних вправ підбираю, щоб учні якомога більше отримали корисної інформації. Мої учні беруть активну участь у Тижнях української мови та літератури, в олімпіадах та конкурсах, пишуть вірші, складають проекти й електронні презентації, підвищують свій кругозір.
Як засіб розвитку рефлексії, практикую на уроці та вдома написання есе, створення асоціативних рядів, формулювання запитань, що змушують дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським: «Чого навчає цей твір (образ)?», «Як би ви вчинили на місці літературного героя?», «Чи були подібні випадки з вами?», «Що наближає літературного героя до нашого часу?» Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності. При оцінюванні вважаю за необхідне: створення ситуації успіху, заохочення школярів до подальшої праці. Оволодіння навичками оцінювання, взаємо- і самооцінювання, гласність оцінки приводять до зниження конфліктності, формування позитивних Я-концепцій, що сприяє виробленню критичного ставлення до власної роботи, адекватного сприйняття відгуків (комунікативна компетентність).
Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано «знаннєві» уміння і соціально-культурна поведінка, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо, ураховуючи не тільки знання й зміст літературної освіти, формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку. У науці й практиці активно використовуються поняття «компетентність» і «компетенції». Ми виходимо з того, що компетентність – реально сформовані особистісні, професійні якості та мінімальний (на сьогоднішній день) досвід роботи вчителя (школяра), який і засвідчує його рівень майстерності тощо; компетенції – задана вимога, норма освітньої чи професійної підготовки учня, студента, вчителя, якими вони мають оволодіти, щоб стати компетентним. Також необхідно зважати й на ту обставину, що в різних ситуаціях компетентність може переходити в компетенцію і навпаки. Наприклад, у загальній моделі випускника літературна компетентність є компетенцією, в системі філологічної освіти учня є мовна й літературна компетентність, яка формується вчителем-словесником.
Готуючись до кожного уроку, прагну зробити процес навчання багатоаспектним: виробити в учнів уміння грамотно писати і висловлюватись, емоційно розповідати, доречно підібрати слово у певній ситуації, передати своє ставлення до зображуваного тощо. За таких умов реалізується кінцева мета вивчення мови і літератури у шкільному курсі освіти, а з іншого боку – школярі пізнають життя і всі його глибини, вчаться не розгублюватися у його круговерті. Учитель не повинен зупинятися ні на своєму навчанні, ні в своїй творчості, ні в оволодінні новими методами і прийомами. Якщо педагог припинив своє творче зростання, значить, він перестав жити. Саме про це писав і Б.Степанишин: «Творчість учителя-словесника треба розуміти не як суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету, одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Невпинний пошук і тремтливе очікування інтелектуального задоволення учнів від зустрічі зі світом образів красного письменства – ось результат творчості мовника».
Тому в подальшій педагогічній діяльності ставлю такі завдання:
- розвиток особистісних здібностей і інтересів учня, створення умов, необхідних для самопізнання, самовираження, самовдосконалення, що забезпечує успішну адаптацію в соціокультурному середовищі регіону;
- якісне навчання української мови та літератури з використанням таких принципів:
• гуманізація, гуманітаризація освіти, диференціація навчання з використанням інтерактивних методів роботи;
• розвиток творчих здібностей учнів, загальнокультурного рівня;
• виховання творчо активної особистості, здатної співпереживати, співчувати.
Вирішення цих завдань через урок й позакласну роботу – найважливіший елемент моєї педагогічної діяльності.
Немає коментарів:
Дописати коментар