Сторінка психолога

Практично в будь-якому дитячому колективі є діти-ізгої. До ізгоя можуть ставитися демонстративно зневажливо, можуть його пасивно не любити. Ставлення до ізгоя може перерости в справжнє цькування. Як це відбувається? Чому? Як перешкодити цьому?

Рольовий розподіл.

У випадку з ізгоєм завжди є призвідник і його вірна свита – переслідувачі. Ізгой грає роль жертви. Зазвичай знаходяться учні, які виконують роль нейтральних спостерігачів.

Дитина, що стала ізгоєм, не може самотужки протистояти колективу. Найгірший варіант, коли дитина не намагається заявити про свою проблему дорослому, будь то батько або вчитель, а мовчазно терпить глузування і знущання.

Призвідники.

Зазвичай призвідником стає одна людина, або, рідше, двоє. Це так звані неформальні лідери, тобто незаперечним є їх авторитет серед однокласників.

Найчастіше призвідники це:

-          активні діти, які прагнуть зайняти позицію лідера в класі;

-          діти з високим рівнем агресивності;

-          діти із завищеною самооцінкою;

-          егоцентрики;

-          діти-максималісти.

Переслідувачі.

Практично завжди батьки переслідувачів не можуть повірити в подібну поведінку дітей. Вони не вірять, що їхній син або дочка могли ад кимось насміхатися, провокувати невдачі іншої дитини. Пояснюється все просто: дитина поводиться за принципом «як всі, так і я», ситуація здається йому забавною і веселою грою, просто не усвідомлює, що ранить і ображає людину. Але важливо і те, що більшість дітей-переслідувачів усвідомлено чи ні бояться самі опинитися у становищі ізгоя.

Жертви.

Щоб стати жертвою достатньо просто відрізнятися від інших. Найчастіше ізгоями стають:

-          діти з дефектами зовнішності;

-          тихі, слабкі, не здатні постояти за себе;

-          діти з фізіологічними вадами (заїкання, картавість…);

-          неохайні, погано одягнені діти;

-          неуспішні у навчанні;

-          так звані «мамині дітки»;

-          нетовариські діти.

Є кілька видів відкидання дітей. Це цькування, активне неприйняття, пасивне неприйняття, ігнорування. Якщо дитина розповіла батькам, вони не повинні стрімголов мчати в школу. Спочатку дитина сама повинна спробувати усунути проблему. На обзивання і клички можна ніяк не реагувати, можна реагувати нестандартно і дотепно, можна просто порозумітися, а можна вигукнути відмовку. Головне, дати зрозуміти дитині, що йому треба постояти за себе і тоді весь інтерес цькування у класу пропаде. Але першим відреагувати на ситуацію повинен учитель.

У нашому класному колективі теж є така учениця. Чому дівчинка опинилась у такій ситуації? Після проведених мною досліджень, спостережень, з’ясувалося, що тільки два учні класу вважають її своїм другом, і один учень залишився нейтральним. На питання «Чому у Вас особисто не складаються дружні стосунки?» діти відповіли:

-          тому що ходить в одному і тому самому одязі;

-          ні з ким не спілкується;

-          постійно кричить на однокласників;

-          використовує ненормативну лексику;

-          не слідкує за собою;

-          вчасно не готується до уроку;

-          має неприємний запах;

-          сміється без причини;

-          не слідкує за своїм обличчям;

-          не приймає участі в житті класу;

-          у соціальних мережах використовує ненормативну лексику;

-          не розуміє жартів;

-          живе у своєму світі окремо від усіх;

-          сама провокує хлопців;

-          не бачить у собі недоліки.

Але поряд із цими якостями діти виокремлюють і позитивні риси:

-          добра;

-          щедра;

-          гарно вчиться;

-          підказує домашнє завдання;

-          може поділитися їжею.

Побажання для дівчини однокласників такі:

-          краще одягатися;

-          слідкувати за собою, особиста гігієна повинна бути на першому місці;

-          потрібно бути позитивною людиною;

-          необхідно приймати участь в житті класу;

-          не приймати все так близько до серця;

-          підвищити власну самооцінку;

-          спілкуватися з однокласниками і після навчання.

Сам учитель повинен дати можливість дітям самим оцінити ситуацію і зрозуміти свої помилки. Необхідно продовжувати нагадувати дітям, що серед людей немає однакових. Всі ми різні, але всі рівні у своїх правах і всіх варто поважати.

Дівчинці необхідно продовжувати роботу з психологом ліцею і працювати над своїм самовдосконаленням.

Класному керівникові держати ситуацію під контролем і не припиняти роботу з дітьми, батьками дівчини, щоб зрозуміти проблеми і вчасно уникнути негативних наслідків.